Кожен виїзд у поле може стати останнім: яку ціну платять херсонські аграрії за оброблений гектар
4253
Пшеницю на Херсонщині сьогодні сіють під атаками ворожих дронів. Фермери виходять у поле між обстрілами, власноруч розміновують землю і працюють там, де це ще можливо.
За три роки після деокупації аграрний регіон, який давав 6% усього українського врожаю, опинився на межі виживання.
Кожен засіяний гектар на Херсонщині має свою ціну – і це не лише гроші. Фермер Олександр Гордієнко 30 років будував господарство і віддав за нього життя. А його син уже наступного дня після похорону ухвалив рішення завершувати посівну, бо «це справа честі».
Журналістка Район.Херсон поспілкувалася з тими, хто за десятки кілометрів від лінії бойового зіткнення опановує не лише новітні сівалки й комбайни, а й РЕБи та рушниці.
Як сьогодні виживають аграрії Херсонщини – читайте в матеріалі.
«Тут працюємо ми… і військові»
Фермерське господарство Андрія (ред. – ім’я змінене задля безпеки) обробляє близько 6 тисяч гектарів землі. До повномасштабної війни площі були меншими, однак після деокупації розширилися, бо багато власників виїхали й залишили свої наділи. Фермер разом із командою розмінував ділянки, що були поруч, і почав обробляти.
«Дехто сам віддав землю. Казали, що нам уже по 60 років, поля заміновані, ще й податкові борги накопичилися. Якщо маєш сили, розміновуй і працюй. Тут немає війни за землю між фермерами. На багатьох територіях сьогодні працюю фактично я і, звісно, військові. Якось ми сіяли, і раптом з’явилися військові та питають: ви що, смієтеся? А я їм кажу: хлопці, мені ще 4 години треба», – пояснив аграрій.
У 2021 році за офіційними даними Херсонщина була четвертою областю в Україні за обсягами виробництва. На одну людину тут вирощували сільгосппродукції більше ніж у будь-якому іншому регіоні.
Зокрема восени 2021 року тут намолотили понад 3 мільйони тонн зерна з 735 тисяч гектарів. Плюс сотні тисяч тонн соняшника, овочів, картоплі. Але повномасштабна війна радикально змінила аграрну карту регіону.
У 2025 році, через 3 роки після деокупації правобережної частини Херсонщини, ситуація в агросекторі різко ускладнилася.
«Вона була складною не лише через посуху, а й через постійні обстріли – вплив був критичний», – розповів очільник Бериславської громади Олександр Алчієв.
Загалом у громаді торік засіяли близько 7 тисяч гектарів поля, але в обробітку перебувала лише незначна частина земель – роботи проводилися лише в окремих старостатах, де це ще дозволяла безпекова ситуація. Навіть порівняно з 2024 роком площі оброблюваних земель скоротилися.
Після деокупації у 2023 – 2024 роках в Урожайненському та Раківському старостатах ситуація була відносно безпечною і фермери ще могли планувати відновлення господарств, однак у 2025 році працювати стало значно важче, а цьогоріч очікують ще гірших умов.
Раніше основними загрозами були обстріли та пожежі на полях. Нині ж найбільша небезпека – ворожі дрони.
29 атак російських дронів за одну посівну
У період посівної на 2026 рік лише на землі Андрія відбулося 29 дронових атак.
«Я фільмував, як вони летять й ми їх збиваємо. Вони цілеспрямовано йшли на нас і на трактори. Тому, на мою думку, ті, хто сьогодні виходить у поле, – герої», – каже Андрій.
Для захисту фермери використовують сучасні РЕБи, вартість яких сягає близько 12 тисяч доларів за одиницю. Часом навіть військові просять провести їх через небезпечні ділянки.
У дні, коли сильно обстрілюють, працівники не їдуть у поле. Якщо під час праці щось прилетіло поруч, одразу вся робота зупиняється.
«Загроза є. Я не відправляю людей на смерть – я з ними разом, і теж хочу жити, бо маю сім’ю. Але також я не можу сказати, що завтра нікого не вб’ють. І не можу сказати, що мене не вб’ють», – зізнається Андрій.
За повідомленням Мінагрополітики на початку 2025 року у Херсонській області загинуло 13 аграріїв, ще 40 фермерів отримали поранення.
Наприкінці літа 2025 року Херсонщину сколихнула трагічна новина. Олександр Гордієнко – відомий як фермер, що самотужки розмінував тисячі гектарів полів та збивав із рушниці дрони, загинув під час однієї з атак.
Дочка Аліна розповіла, що фермерство для Гордієнка було як ще одна «дитина». Заради нього він міг прокидатися о 4-й ранку, їхати на поле, щоб перевірити, на скільки міліметрів за ніч піднялися паростки пшениці, і лише після цього повертатися снідати.
«Він вклав у це душу, тому йому дуже боліло, коли росіяни намагалися «відібрати» його дитину», – пояснила Аліна.
Під час окупації фермер перебував в Одесі, і, за словами рідних, це було для нього значно важче, ніж працювати цілий день на своїх полях поруч із колективом.
«У перші ж дні він повернувся до роботи, щоб відновити роботу господарства, шукав різні шляхи. Ця людина була потужним голосом Херсонщини», – сказав Олександр Алчієв.
А потім почали прилітати дрони – і по колективу, і біля техніки прямо під час робіт на полі. Були різні випадки, але у 2025 році один дрон влучив у одного з працівників Гордієнка.
«Тоді наче щось змінилося у свідомості тата, він відчув ще більшу агресію – вже не лише за землю, а й за своїх людей. Він наче хотів власною присутністю помститися. Ми вмовляли його туди не їхати, але все марно», – сказала Аліна Гордієнко.
Справу, яку 30 років розвивав Гордієнко, перейняв один із його синів.
«Брат працював у зовсім іншій сфері, але потрібно було завершити посівну, щоб виконати бажання батька. Це була справа честі. Ми тільки поховали тата, як брат уже наступного дня о 05:00 з тремтячими руками ухвалював рішення», – розповіла Аліна.
Зараз головне питання не вода, а виживання
Цьогоріч Андрій уже засіяв 3 тисячі гектарів пшениці й планував ще сіяти ріпак, але через постійні атаки та клопоти проґавив оптимальний період вологості. Незабаром фермер планує закупити насіння соняшника для весняного посіву, якщо ситуація не зміниться.
«Пшениця просто нереально гарна стоїть, все супер, все класно, сніжок випав, сантиметрів десь 10 лежить, накриває оці морози. Я сподіваюсь, що переживе, все нормально», – каже фермер.
Минулого року посуха завдала нищівних втрат, знищивши близько 95% посівів. Основною культурою залишалася озима пшениця. За попередніми підрахунками, посуха у 2025 році завдала фермерам близько 100 мільйонів гривень збитків. Це орієнтовна оцінка, адже ситуацію постійно ускладнюють бойові дії.
За словами очільника Бериславської громади, спека звичне явище для Херсонщини, проте минулого року справа була у критичній відсутності опадів, яких не було з березня.
«До війни у нас були потужні зрошувальні системи, але після знищення Каховської ГЕС ми матимемо серйозні проблеми з водою. Що стосується посухи, ми склали акти й область клопотала перед міністерством економіки, довкілля і сільського господарства України та Кабінетом Міністрів, щоб допомогти людям у цій ситуації. Сподіваюсь, що всі постраждалі отримають необхідну підтримку», – пояснив Алчієв.
Найбільше від цього постраждала Бериславська громада – найближча до підірваного Каховського водосховища. У 2024 році відновили 3 тисячі гектарів зрошення на Інгулецькій системі, у 2025 році – ще тисячу. Планують збільшувати. Але проблема в тому, що вода з Інгульця солона 1 підходить не для всіх культур, і до всього ще й землі засолюються.
«Без відновлення Каховського водосховища ми перетворюємося на пустелю. Альтернативи немає», – сказав в одному з інтерв’ю Дмитро Юнусов, директор департаменту розвитку сільського господарства Херсонської ОВА.
Єдиний вихід – бурити нові свердловини. Планували 13 уздовж прибережної зони Дніпра. Але це все – після війни. Зараз головне питання не вода, а виживання.
Трактор – це мішень, а врожай – лотерея
У період російської окупації місцеві аграрії втратили більшість власної техніки.
«Загалом ринок сільськогосподарських послуг працює. Наприклад, косіння нині оцінюють у 2 – 3 тисячі гривень за гектар. Але питання в іншому – хто повезе свою техніку за десятки кілометрів від фронту? Заробити 10 тисяч доларів і ризикнути комбайном вартістю 200 тисяч? Навіть якщо підняти ціну до 5 тисяч гривень за гектар, охочих не знайдеться», – пояснив Андрій.
Держава у 2025 році виділила 15,5 мільйона гривень субсидій для 144 господарств Херсонщини – по 4000 гривень за гектар.
За придбану українську техніку компенсували 6 мільйонів для 32 виробників. За програмою «5-7-9%» 31 агропідприємство взяло кредитів на 242 мільйони.
Цьогоріч в Україні стартувала програма, яка компенсуватиме фермерам вартість знищеної техніки, але лише тієї, яка постраждала від початку 2026 року.
Окрім того, міжнародні партнери дали понад 1 500 наборів для зрошення, 150 теплиць, 125 фермерам по тисячі доларів на насіння соняшнику. А ще 14 модульних зерносховищ на тисячу тонн кожне, 35 тракторів, 27 сівалок, 24 комбайни, обприскувачі, бульдозери, 100 рукавів для зберігання зерна.
«Рукави для зберігання зерна, які передав благодійний фонд Говарда Баффета «Жнива перемоги», до цього часу «живі» й виконують свою функцію. Адже складські приміщення знищувані, бо після деокупації вони стали першою ціллю для ворога», – зазначив Олександр Алчієв.
Говард Баффет й сам приїздив до херсонських аграріїв подивитись на техніку. Фермери кажуть, що отримані машини дозволяють робити всі роботи втричі швидше і відповідно зменшити перебування на полі людей.
«Він приїхав до нас подивитися трактор. Тоді саме перелітали 4 дрони – ми їх «садили». Трактор був повністю без вікон, усе порозбивало. Тракторист, слава Богу, вижив. Баффет усе оглянув, а вже за тиждень приїхали представники компанії John Deere – привезли нові запчастини й повністю відновили трактор», – розповів Андрій.
Також міжнародна гуманітарна організація Mercy Corps надала фінансову підтримку двом місцевим господарствам на 12 мільйонів гривень. А за програмою від ФАО 10 господарств отримали субсидію в розмірі 1000 і 8000 гривень на 1 гектар.
Наразі держава надає субсидію 1000 гривень за гектар для аграріїв у прифронтових зонах для підтримки обробітку угідь, що поширюється на поточні посіви. Для порівняння обробіток 1 гектара херсонським фермерам, за словами Андрія, обходиться в середньому 350 – 400 доларів.
Також фермер відзначає, що активно представників галузі підтримують і в обласній адміністрації. Якщо до війни треба було писати листа й чекати, щоб через місяць тобі щось відповідали, то сьогодні все вирішують «за три секунди».
«У нас є Дмитро Юнусов – він відповідає за аграрний сектор і зрошення в обласному департаменті, навіть не знаю, коли цей чоловік спить. Такої інтенсивної роботи, як зараз, раніше не було. Створили групу фермерів Херсонщини – майже 900 людей. Питання розв’язують швидко: оподаткування, бронювання, дотації», – розповідає Андрій.
Раніше не залежно від того, скільки господарство втратило посівів, по закону України отримували державну компенсацію лише за 50 гектарів. Також за сприяння Дмитра Юнусова цю цифру розширили до 2 тисяч гектарів, і фермери в прифронтових регіонах зможуть отримати до 4700 гривень за гектар втрачених посівів.
Андрій каже, що одним із небагатьох, хто постійно тримає зв’язок із херсонськими аграріями, є народний депутат Дмитро Соломчук. Коли під час посівної господарство залишилося без техніки, він оперативно допоміг із її залученням.
«Цей чоловік заслуговує на почесну прописку в Херсонській області», – додає фермер.
Сьогодні, зі слів фермера, площі посівів повинні бути великі, тому що вийти в нуль якщо в тебе 50 чи 100 гектарів в обробітку – нереально.
Поплакали, посміялися, і знову в поле…
Люди поверталися до землі після деокупації, бо здебільшого це їхнє єдине джерело доходу, їхнє дітище. Загалом у 2025 році на Херсонщині розмінували 452 тисячі гектарів полів – це 89% від усіх замінованих площ на деокупованій частині області, а посівні площі збільшили на 300 тисяч гектарів порівняно з попереднім роком.
«Це люди, які багато десятиліть працювали та створювали свої господарства. Багато фермерів не чекали на розмінування, а власноруч очищали свої поля, щоб якомога швидше розпочати обробіток. Це справжні патріоти своєї землі. Думаю, у всіх фермерів лише два бажання – безпека та дощі. З усім іншим вони впораються», – підкреслив Алчієв.
Андрій каже, що міг би відмовитись від землі, адже це не єдине його джерело доходу.
«Я все це роблю, тому що інакше просто не можу. Це земля моїх батьків і дідів. Попри те, що я мушу щодня бути на полі під дронами, під артилерією, попри втрату техніки й людей, я не можу покинути команду, як би важко нам іноді не було. Десь поплакали, десь посміялися, але завжди шукаємо вихід», – наголосив фермер.
Читайте також: Херсонський кавун: тимчасово окупований бренд, який визнали в Європі