До «Пласту» йшли заради дітей»: як розвивався скаутський рух у Херсоні й що було в окупації

18 Лютого 2024, 16:00
Марія Карлюка 3438
Марія Карлюка

«Насправді все починалось в «Mass ON», – сміється Дмитро. Так, активний скаутський рух у Херсоні дійсно починався в культовому херсонському кафе. 

Дмитро Карлюка з родиною наразі живуть у Києві. Його донька Марія – пластунка. Дмитро пережив всю окупацію Херсона, доньку і дружину вивіз з міста у липні 2022 року. Пластунам лишатись у Херсоні було вкрай небезпечно, втім, лишались і навіть допомагали своїм.

Пласт на Херсонщині стартував тричі

Перед тим, як ми почали говорити про «Пласт» в окупації, Дмитро нагадав, що «Пласт» на Херсонщині намагались активно розвивати щонайменше тричі. Принаймні він пригадує саме три рази: безпосередньо у 1992 році, коли зареєстрували всеукраїнську організацію, потім близько 1996 року, а вже втретє – у 2019

«Перші два рази, мабуть, не вистачило сил або охочих, не знаю. Але точно знаю, що активісти, які хотіли відродити пластовий рух на Херсонщині, були, і це була Каховка. Але, наскільки я пригадую, не було гідної підтримки — молодь, здебільшого студенти, все робили самі. А без підтримки продовжувати пластувати вкрай важко, тож гурток швидко припинив діяльність. Частина, до речі, опинилась в «БУРі» — «Будуємо Україну разом». Це схожі організації з «Пластом», – розповідає чоловік.

Після 2014 року, на хвилі Революції Гідності, гурток «Пласту» створювали в Скадовську

Чимало тих, хто сьогодні активний у «Пласті», каже Дмитро, зустрілись і обговорювали цю ідею в «Mass ON».

«Mass ON» — це не просто кафе, де чимало людей пили каву. Це простір, де обмінювались думками, де народжувались ідеї», – каже співрозмовник.

«Mass ON» припинив своє існування 15 грудня 2020 року, але згадки про нього були в Херсоні. Простір, який надавав можливість проводити заходи й був заразом кав’ярнею, приковував увагу, в першу чергу, громадських діячів, тут також проводили зустрічі з українськими письменниками. Майбутні пластуни тут також були частими гостями.

Докорінно все змінилось із «Пластом» на Херсонщині у 2019 році, каже Дмитро. Тоді відбувся успішний сплеск діяльності «Пласту» у Кривому Розі – вони й взяли буквально «під крильце» херсонських пластунів. Так і почався активний пластовий рух на Херсонщині.

Відкриття пластового року починається восени, розповідає Марія.

«І мені здається, що жовтень 2019 року, коли херсонський «Пласт» почав вести активно Фейсбук, і є таким собі етапом народження «Пласту» на Херсонщині», – каже дівчина.

Марія розповідає про те, як загалом триває пластовий рік: початок – восени, далі – сходини й програми з куренем і гуртком (курінь – це об’єднання гуртків), навчання, а закінчується рік літніми таборами (наголос на «о»). Саме на таборах є можливість показати, чому навчились за рік. Так, у 2019 році активний пластовий рік стартував саме восени – у жовтні. 

До «Пласту» потрапила завдяки батькові

Марію на пластові заняття водила бабуся.

«Я пам’ятаю, як бабуся привела мене до школи, де, як виявилось, вона навчалась. Це школа №2 на Забалці в Херсоні. Мої однолітки та інші діти були у вишиванках. Приїхали учні з Запоріжжя, Кривого Рогу і Миколаєва. Один із хлопців, йому було вже років 16, розповідав про «алярми» посеред ночі в таборах. Це виглядало дещо стрьомно, але ну дуже цікаво і захопливо!» – пригадує Марія.

Херсонські пластунки плетуть снуди власноруч
Херсонські пластунки плетуть снуди власноруч

Директор школи Віталій Хоменко дуже допоміг в організації пластових гуртків, каже Дмитро. Загалом директор цієї школи сприяв абсолютно всім українським рухам, тому не дивно, що саме в цій школі так активно розвивався саме «Пласт».

Дітей об’єднали в гуртки: спочатку дівчат і хлопців разом, потім – розділили. Першою виховницею Марії була Даша Уланова, вчителька цієї ж школи. Гурток мав назву «Горицвітки».

«Це дуже красива назва, як на мене. Назви у гуртків були різні й часто дуже прикольні. Зазвичай – це назви тварин або рослин, але загалом по-різному. Гурток, в якому я пластую зараз, наприклад, називається «Ромени» — це просто ромашка. Або є молодший гурток, який називається «Зорецвіти», є «Левиці», «Пантери», а є гурток «Щось???». Якось бачила в Інстаграмі гурток «Робін Гуди». Це прикольно! Ну а чому ні?» – розмірковує дівчина.

Марія показує свої відзначки. Перша — з лілією і тризубом, що означає «Український скаутський рух». Всі відзначки мама Марії змогла вивезти з окупації. Серед відзначок є і вогняна бавовна.

Пластові відзначки Марії
Пластові відзначки Марії

Пластові відзначки Марії
Пластові відзначки Марії

Пластові відзначки Марії
Пластові відзначки Марії

У пластовому гуртку є певні ролі, розповідає Марія. Загалом вона зрозуміла, що «Пласт» навчає не боятись реалізовувати проєкти в майбутньому. Є юнацька програма «Пласту» для дітей 11-18 років. Ті, кому більш як 18, можуть приходити до «Пласту» і навчати: від 18 до 35 – старші пластуни, від 35 – пластуни-сеніори.

У гуртку є гурткова, в курені – курінна. Це фактично менеджерські ролі в гуртках. У своєму гуртку Марія вже вдруге гурткова. 

Скарбник збирає гроші на різні потреби, писар веде протоколи й всю паперову роботу. Є люди, які, приміром, відповідають за ведення соцмереж, за дні народження учасників гуртка тощо. І всі ці ролі пластуни виконують самостійно – замість них ніхто цього не робить, додає Дмитро. 

Але в «Пласті» всіх всього навчають, каже Марія. 

«Зв’язкова куреня завжди спостерігає, щоб все було гаразд і щоб, грубо кажучи, ви в канаві не опинились», – сміється Марія.

В окупації особливо тепло згадують Олександра Меньшова

Окупацію Марія з родиною застали в Херсоні. Дмитро пережив всі страшні місяці окупації, Марія виїхала 5 липня 2022 року. Сходин в окупації не було. Але пластуни довго залишались в місті. Марія пригадує 24 лютого 2022 року: зранку бабуся з татом говорили телефоном про те, щоб набрати води. Почали збирати наплічники – тривожні рюкзаки. Припускали, що можливо доведеться йти кудись пішки: складали все необхідне, зокрема гроші й документи. Тато пішов за велосипедом – Дмитро доволі відомий у Херсоні велоактивіст.

Потім почався «зламаний телефон»: всі один одному телефонували, обмінювались новинами, набирали воду та інші запаси.

Життя в окупації було таким, що було враження, ніби це ніколи не закінчиться, каже Марія. Багато говорили з татом про те, що для того, аби перемолоти загарбників, потрібно багато часу – до зими щонайменше. Було відчуття, що так доведеться існувати все життя, цілу вічність, каже Марія.

Особливо тепло Дмитро і Марія згадують Олександра Меньшова та його доньку-пластунку Поліну. Олександр – херсонський письменник, воїн ЗСУ, який також пережив кілька місяців окупації, пішов до війська і загинув 17 листопада 2023 року. 

Олександр Меньшов
Олександр Меньшов

Майже щоразу, коли ми говоримо про окупацію Херсона з Дмитром, він згадує Олександра.

«Він допомагав нашим пластунам у Херсоні. Йому відправляли гроші з київського «Пласту», він на ці гроші купляв продукти й розвозив своєю машиною родинам херсонських пластунів. Це було просто неймовірним подвигом в окупації! Ми востаннє бачились у травні 2022 року. Це було наче ковтком свіжого повітря. Олександр привіз і мені продуктів. Я не потребував і навіть говорив про це, але Олександр наполіг», – пригадує Дмитро.

Біль втрати друга херсонських пластунів відчувається в усіх спогадах про Олександра. Він не був пластуном – пластує його донька, але він підтримував херсонський «Пласт», зокрема розповідав про історію Херсона і Херсонщини, презентував свої книжки. 

В окупації, коли пластуни мали можливість протягом короткого часу виходити виключно онлайн, навіть встиг прочитати кілька лекцій, зокрема про УНР. Поліна Меньшова – пластунка з гуртка «Херсонські конвалії». Там також пластувала і Марія Карлюка. Виховницею у дівчат була Ольга Новохацька

«До «Пласту» йшли заради дітей»

Виїхати з окупації Марії допомогли активісти «Червоного Хреста». О п’ятій ранку їхала з братом і бабусею. Мама виїхала за місяць. І хоча автівки «Червоного Хреста» пропускали поза чергою, але поза чергою була своя черга – довелось провести ніч у дитячому садочку в Скельках поблизу Василівки. Брат спав у спальнику, а Марія – на лавці – умов для перебування людей не було. Марія пам’ятає неймовірний сморід у тому приміщенні: на вулиці в липні було свіжіше.

Скільки проїхали блокпостів, Марія не пригадує. Але запам’ятала, як окупант не міг вимовити слово «товариство», коли намагався прочитати «Товариство Червоного Хреста». Було смішно, але сміятись не могли. 

Мама Марії виїжджала пізніше і її виїзд тривав 6 днів і 5 ночей.  

Спочатку Марія опинилась разом із запорізьким «Пластом», потім у Калуші, наразі – в Києві. Як каже дівчина, в найкращому курені станиці Києва!

Протягом нашої розмови Дмитро неодноразово повторює: «До «Пласту» йшли заради дітей». Батьки або бабусі з дідусями приводили своїх дітей, аби вони навчились пластових знань. 

Родина «Пласту» лишається справжньою родиною: Марія підтримує зв’язки з херсонськими друзями, познайомилась із пластунами з інших міст. Усі підтримують один одного і навчаються разом. Марія продовжує навчання в херсонському ліцеї – дистанційно. І також протягом усієї нашої розмови й Марія, і Дмитро повторювали, що дуже сумують за Херсоном.  

Марійка з дівчатами-пластунками у Херсоні (друга праворуч)
Марійка з дівчатами-пластунками у Херсоні (друга праворуч)

*** Ця публікація здійснена за підтримки Фонду «Партнерство задля стійкості України», який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.  Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю «СІД Медіа Груп» і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.

Коментар
17/04/2024 Середа
17.04.2024