Таврійський мікрорайон: липень 2023 року. Репортаж
-
-
>
-
>
-
>
4047
«Ми пішли з дідусем гуляти по району, я йому показував будинки і під’їзди, де жили мої однокласники і хлопці з КДЮСШ «Освіта», які виїхали після 24 лютого і досі не повернулися», – про це розповів мені мій син Назарій як прийшов додому.
«Нікого немає», – з сумом, дитячою образою і водночас надією сказав він.
Так закінчився перший день мого перебування в Херсоні. На рідному Таврійському мікрорайоні.
Що найбільше вразило?
ТИША. Тиша, яка ріже вуха і спричиняє головний біль. Бо знаєш, як тут було голосно від дитячого сміху, сварок сусідів і просто мирного і такого приємного, це зараз зрозумів, галасу найбільшого в місті спального мікрорайону.
Залізничний вокзал, міст через колії, проспекти Сенявіна, Некрасова і 200 років Херсону — і рідний третій Таврік — ще вчора звичайний маршрут, сьогодні важкий шлях повернення.
Незмінні троянди на розі 200 років і Некрасова.
Зачинений «Барбадос».
Рідна «Освіта», яка застигла у часі.
Культова «Черепаха» / «Паруса».
Меблеві магазини на 200 років.
Закритий «Фреш», колись центр життя мікрорайону, сьогодні виглядає так.
Замкнуті «Фреш», «АТБ» на 200 років і 49 Гвардійської дивізії, працює тільки чорний «АТБ» на «Плазі». Закритий магазин м’ясних виробів «Ферма», запечену скумбрію звідти досі згадую, «Доші-Доші» — теж не працює. Таврійський ринок зачинений.
Але на всім відомій алейці йде жвава торгівля. Точки фрукти/овочі, хліб з білого бусика, мужичок, що торгує товарами з Європи і багато пивничок, де завжди людно. Вони є навіть там, де їх раніше не було. Такі реалії…
56-та школа, як завжди, все чисто, пофарбовано, побілено і багато квітів. Школа чекає повернення дітей. По району оголошення про набір в 56 д/с.
Тренажери біля школи, де колись яблуку ніде впасти, сьогодні там жодної людини − це також сумні, болючі та неприємні реалії.
У моєму під’їзді живуть не більше 5-ти родин. Незвично пусті парковки біля під’їздів, машин майже немає…
Зеткою позначили балкон мого сусіда і зрадника Сергія, який втік з окупантами на лівий берег. Хтось зі скритих зрадників додав зетці палочку, вийшло як на фото.
Взагалі в моєму під’їзді дві родини, які разом з окупантами виїхали на лівий берег. Раділи Росії…
Одна на другий день вторгнення волала біля будинку − ну що, накричалися Слава Україні?
«Людей мало, але і конкуренція не велика», - каже підприємець Артем, який займається продажем та ремонтом комп’ютерної техніки. «Портал» закритий і інших великих мереж теж нема», − продовжує Артем.
«Люди тепер з усього міста приїжджають полагодити, чи то роздрукувати або сканувати. Ми тут як в селі живемо, всі один одного знаємо», − розповідає Артем
Під час нашої розмови люди проходять і вітаються з ним.
Потім була піша прогулянка в район вулиць Генерала Алмазова/Вишнева (Блюхера/Безродного).
Пивна «Гараж».
Вулиця Карбишева.
Біля 4 школи.
Автовокзал.
Зачинені двері.
Вулиця Покришева.
Дорога на Миколаїв.
