Яким був 2024-й для херсонських «Районів»

Підбиття підсумків — це трошки не моє, я вічно роблю це якось беземоційно і стисло, купу всього забуваю. Але традиція є традиція: непогано було би підбити підсумки року, що минає, аби принаймні просто пам'ятати. Втім, все, що було, ми і так забути не зможемо. Полетіли по тому, що лишило слід, але найперше згадаємо: цьогоріч херсонським «Районам» — вже два роки!
Херсонським «Районам» — два роки!
Трагедія, яка назавжди в серці
Цей страшний день, 15 червня 2024 року, ми запам'ятали мабуть тепер вже на все життя, бо трагічно загинув наш Друг і колега Олексій Косенко. Олекса був неймовірною людиною — як і всі, хто з нами. Щирий, професійний, просто класний. Він невимовно любив Херсонщину, пережив окупацію, переїхав до Луцька, бо обстріли Херсона стали нестерпними. Любив і досліджував Волинь. Мріяв залишитись у Луцьку. Залишився. Назавжди. А ми завжди пам'ятатимемо голос і посмішку Олекси. Скадовськ у нас тепер асоціюється саме з ним — він вів Район.Скадовськ. Ми разом мріяли про каву не березі моря і смажену скадовську рибку.
І знову про Скадовськ
Скандал, який охопив Україну на початку 2024 року, — ганебний номер новорічного «Кварталу» і ганебна гра акторів Юрія Великого та Ірини Гатун з героїнею «сіСькадовська». Саме ми стали однією з тих рушійних сил, яка не дала номеру стати частиною пропаганди та знущання над людьми в окупації. Наші публікації з цього приводу набирали десятки тисяч переглядів, скарга авторки цих підсумків до Комісії з журналістської етики також зчинила розголос та підтримку людей в окупації.
Мені цей ганебний номер болів не лише через Херсонщину, хоче через це особливо: ніхто не має права знущатись над людьми в окупації. Виявилось, що акторка цього ганебного цирку Ірина Гатун активно їздила до Криму під час окупації, зокрема фотографувалась у моїй рідній Феодосії та нещадно брехала, що їздила туди нібито до подруги підтримати. Це навіть зараз писати гидко — настільки це брехливо і ницо.
Не відреагувати на «вибачення» пані Ірини Гатун я не могла
Провулок Августа Вірлича і деколонізація
Цього року у Херсоні понад 150 топонімів змінили свою назву. І хоча імперія не зникла з карти міста (можливо згадки про неї — це теж правильно), але місто точно очистилось від російських слідів так, як ще ніколи раніше. Антиросійський клінінг виконали непогано, хоча є що додати, зокрема в області.
Ми активно слідкували і брали участь у голосуваннях. Наш журналіст Тарас Бузак, який чудово знає Херсонщину, збирав про перейменування все, що можна було зібрати. А в Херсоні з'явився провулок Августа Вірлича.
Втім, навіть Верховна рада України встигла «відзначитись» із перейменуванням на Херсонщині: пропозиція назви села Залужне раптово зникла з переліку.
Верховна Рада не перейменувала Скворцівку Каховського району на Залужне
А більше про Херсонщину, її проблеми та перспективи — в Ютуб Тараса Бузака. Ви точно дізнаєтесь багато цікавого, бо ж Тарас — історик, який невимовно любить свій Південь.
Гендерно чутливі
Що писати і як писати — для нас важливо. Тому ми особливу увагу приділяємо складовій гендерної чутливості. Фемінітиви — не порожнє слово для нас, адже це, по-перше, природньо для української мови, а по-друге — фемінітиви сприяють видимості жінки. Ми непогано знаємось на історії і точно знаємо, як знищували фемінітиви в українській мові за радянської влади, наближаючи тим самим штучно до російської мови.
Саме тому для нас вкрай важливо, що Район.Каховка має один із найвищих індексів гендерної чутливості в локальних медіа.
«Район.Каховка» має один із найвищих індексів гендерної чутливості серед українських гіперлокальних видань
Ми знаємо про Генічеськ все і ще 10%
Особливість херсонської мережі Район.in.ua — в тому, що ми всі — місцеві. Ми всі дуже добре орієнтуємось і в географії, і в історії Херсонщини, і в тому, хто кому кум, хто кому кумом не став і чому, а ще — так чи інакше маємо досвід життя в окупації. Це дуже допомагає нам писати про те, що відбувається саме в окупації.
Тому і про Генічеськ ми знаємо трошки більше, ніж все. Так, ви не помилились. І про Скадовськ, і про Каховку, і про Голу Пристань та інші наші громади в окупації. Чомусь про них майже не пишуть в офіційних каналах, але ми пишемо. Ми одними з перших повідомили про викрадення нашого колеги Геннадія Осьмака, ми впізнаємо зрадників в обличчя, навіть якщо його максимально «заблюрили»
Генічеського журналіста викрали росіяни
Наш журналіст — у Війську
З листопада 2024 року наш журналіст Максим Каракоз — у Війську. Для нас це і почесно, і важко водночас, бо ж розуміємо ціну життю каожного з Воїнів.
«Другий журналіст із тих, з ким маю честь і задоволення працювати разом безпосередньо в одній команді, відтепер у війську. Журналіст Район.Херсон Максим Каракоз — нині у лавах Сил оборони України. Завжди нелегко, коли хтось із команди йде, бо ж мої команди — це завжди з душею і по-дружньому, але коли йдеться про військо, тут лишається тільки подякувати й всіляко підтримувати», — написала я тоді про це. Максе, чекаємо з Перемогою!
Під обстрілами лишаємось разом
Як і більшість людей в Україні, ми переживаємо важкі часи, часто пишемо з-під обстрілів, зокрема в Херсоні. Попри все, ми разом: разом із колегами, які стали частиною родини, разом із херсонцями, разом в редакції.
Ми розповідаємо про реалії на Херсонщині всюди, де б не були: на форумах, під час кави з друзями, іноді навіть у громадському транспорті.
Мені би хотілось більше розповісти про нашу редакцію, але далеко не все і не про всіх можна говорити. Втім, є речі, про які неможливо і мовчати. Приміром, обстріли росіянами Херсона: постійні, жахливі, перед, під час і після «тривоги». І в цих умовах люди живуть і тримають Херсон. Тримають — в усіх сенсах і без лапОк.
Ми шалено вдячні тим, хто поряд із нами: команді Район.in.ua, нашим друзям, підписникам, донорам, — усім-усім! Вдячні всім і кожному окремо. Вдячні за те, що ми разом — попри все. І навіть тоді, коли руки опускаються, а хейтери заходяться у брехні (бо ж компромат на нас можна тільки вигадати), ми знаходимо сили іти далі саме завдяки вашій підтримці.
Маємо на цей рік лише два побажання: Перемоги і йти без втрат.
Якщо ви дочитали до цього моменту, шалено просимо задонатити на збір для сина нашої колеги Ольги Булковської. Йому 24 і він наразі на війні. У 43 ОМБр:
«Я дуже прошу сьогодні привітати Сашу гривнею. Бо у них дійсно катастрофічна ситуація – вийшли з ладу всі машини. Дві з них з вашою допомогою ми відправили хлопцям більш ніж рік тому. З огляду на те, де вони їздять, авто вже мали безліч ремонтів. За них хлопці платили самі. По кілька десятків тисяч гривень за раз. Зараз теж треба чималу суму – майже 300 тисяч. Збір триває з початку грудня».
Посилання на збір для 43 ОМБр. Це — допоміжна банка. Збір відкрила рідна людина Сашиного побратима.
Донат і репост допису вкрай необхідні. І пам'ятайте: маленьких донатів не буває!
Посилання на збір: https://send.monobank.ua/jar/5cQx9efywj