Херсонським «Районам» — два роки!
-
-
>
-
>
-
>
1623
На головному фото, звісно, не Район.Херсон, а частина команди Район.in.ua, але я нічого не маю проти, аби команда херсонських «Районів» налічувала саме таку кількість людей.
Два роки тому, 12 листопада 2022 року, ми запустили херсонську мережу сайтів Район.in.ua. Втім, таке враження, що знали одне одного до того багато-багато років. Мабуть саме так відбувається, коли оточення перетворюється на родину. А мережа «Районів» — це саме родина.
Цей другий рік для нас виявився куди складнішим навіть, аніж перший, де були деокупація, де жевріли надії на швидке звільнення Лівобережжя (власне, більшої частини Херсонщини), де був підрив Каховської ГЕС росіянами, а це стало для кожного з нас, херсонців, ще й особистою трагедією. Втім, другий рік виявився ще болючішим, хоч і підтвердив: ми — родина.
Саме у цьому році ми втратили Друга і невимовно щирого та професійного редактора стрічки Олексія Косенка, який трагічно загинув у червні 2024-го. Сказати, що ми були ошелешені, — не сказати нічого. Здавалось, усе найстрашніше Олекса вже пережив: окупацію. Зрештою, здавалось, знайшов себе у новому для себе місті — в Луцьку. Він дуже любив Луцьк і навіть казав, що хотів залишитись там назавжди. Тепер Олекса назавжди в Луцьку.
До речі, про те, як Херсон чекав звільнення від російської окупації, Олекса писав у своєму блозі 11 листопада 2023-го. Почитайте і згадайте цього хлопця з неймовірною усмішкою: Листопад 11.
Коли росіяни підірвали Каховську ГЕС — 6 червня 2023 року, ми власне збирались відкрити херсонську мережу повністю, аби стартувати усіма «Районами» Херсонщини. На День журналіста — що може бути краще? Ми стартували і саме в цей день, але це був ще той треш. І знову нам допомогла родина «Районів», яка підтримувала всіляко: від моральної підтримки, до проєктів та релокації.
В родині всяке може трапитись, але тому вона і родина, щоб лишатись разом і в горі, і в радості. Банальщина, але яка життєва! Ми разом радіємо нашим перемогам і просто радісним подіям в житті. Разом переживаємо, коли погано. Загалом ті, хто наразі в «Районах» на Херсонщині, — це родина. Частково навіть реально так і є. Коли так сталось, що я мала випасти з команди для лікування, як виявилось, важкої і тривалої хвороби, я не переживала, чи все добре в роботі: я знала, що в роботі все добре. І не помилилась.
Разом із родиною «Районів» ми спостерігали за перейменуванням на Херсонщині та зникненням з мапи радянських та імперських назв. Разом із нами «Райони» раділи, коли на мапі Херсона з'явився провулок Августа Вірлича. Тепер, коли я буваю вдома, у мене є важливий ритуал — фото в провулку імені нашого з Максимом Каракозом дідуся.
А вхід до провулку свого імені дідусь точно би оцінив. Буквально в кількох десятках метрів звідси відбувались легендарні херсонські мітинги навесні 2022 року, коли херсонці виходили проти росіян. Один із найкращих ребусів, як на мене.
За пару днів до дворіччя херсонських «Районів» до лав Сил оборони України долучився Максим Каракоз. Беззаперечно, ми на якийсь час втратили важливу частину нашої команди, але Сили оборони отримали професійну людину, яка точно любить свою країну.
Я радію тому, що ми маємо таку круту родину! І одна з моїх мрій — нарешті привезти всю цю родину до Херсона з екскурсіями на море. Наше Чорне море. До Криму. А перед тим — звісно, на каву: обговорити, який запас бекмесу і баклажанів із помідорами брати з собою, аби в дорозі на всіх вистачило і рагу, і солодкого.
Летимо разом далі!
Читайте також:
