Нас рятують караїми: я ніколи не зрозумію «жартів» навколо трагедії Ізраїля

08 Жовтня 2023, 23:41

БЛОГ 3789

Євгенія Вірлич

У мене вдома, куди я не маю фізичної можливості потрапити, на кухні вже багато років стоїть прапорець Ізраїлю – шана країні, чиї традиції небайдужі моїй родині.

Із перших днів окупації мене і мою родину підтримували і підтримують караїми України та Ізраїлю. Бо ми - частина корінного народу України: караїмів. Їхня допомога для нас - як матеріальна, так і моральна - неймовірна, її важко переоцінити. Зараз, коли погано їм, ми намагаємось хоча б морально їх підтримати. Щоб вони принаймні знали, що ми розділяємо їхній біль.

Тому, вибачте, я не розумію, чому хтось дозволяє собі тролити Ізраїль у той час, коли країна переживає найбільший за 50 років удар. Я розумію ставлення до дивної політики уряду держави Ізраїль, але це той випадок, коли неймовірна кількість людей не заслужили такого ставлення: вони нас як раз підтримують.

Так, в Ізраїлі купа людей, які моляться на Росію, купа біглих росіян. Але там чимало і тих, хто підтримує нас: і можливостями, і грошима, і іншими ресурсами. Я особисто знаю людей, які моляться про нас, іноді називаючи конкретні імена тих, про кого моляться. Для них і для нас це важливо.

Мені жодного разу не відмовили у допомозі мешканці Ізраїлю, а коли я відповідала на їхні питання про ставлення до Росії, уважно слухали і часто змінювали свою точку зору на умовно нашу.

Я ніколи не зрозумію тих, хто підтримує Росію хоч у чомусь. Але і тотального стьобу з Ізраїлю я не розумію. Ізраїль різний. І євреї різні. Це не росіяни, які всі однакові.

Моє обличчя навчилось посміхатись, хоча наслідки стресу окупації даються взнаки: моя посмішка викривлена через заїкання і стрес. До речі, з цього люблять стібатись ті, хто мене не любить . Мабуть, думають, що мене таке може зламати. Мене окупація не зламала, тому такі дрібниці – то дрібниці. А от луцькі підземелля прекрасні. Про це буде окремий пост.